Андрій Іллєнко: Якщо Польщу взяли в Європу з Пілсудським, то в чому проблема України?

Пан Качинський заявив, що «Україну не візьмуть до Європи з Бандерою». Не буду повторювати очевидного – іноземці не можуть диктувати нам, як жити в себе вдома і кого вважати героєм. Так само не буду нагадувати про те, що зверхня позиція Польщі щодо України завжди призводила до поразки самої Польщі і вигідна завжди була Москві.

               Андрій Іллєнко, народний депутат України

Натомість давайте відповімо пану Качинському просто – Польщу ж взяли у Європу з Пілсудським, то в чому ж тоді проблема України з Бандерою?

Коротка історична довідка.

                           Юзеф Пілсудський

У 1887 році Юзеф Пілсудський заарештований царською владою, звинувачений у підготовці замаху на Олександра III, засуджений до сибірського заслання. Потяг до атентатів на керівників окупаційного режиму зовсім як у молодого Бандери.

Після повернення із заслання Пілсудський був організатором бойової школи у Кракові. За рапортами начальника Варшавського охоронного відділення (таємної поліції Росії) П.Заварзіна, школа «масово готувала вбивць та грабіжників». Приблизно так само польська влада трактувала дії Бандери з підготовки озброєного підпілля.

Пілсудський керував бойовими групами, які вчиняли терористичні акти проти окупаційної влади та здійснювали експропріації (грабували банки та державні установи в інтересах визвольної революції ). Зовсім як Бандера та його бойові групи на Західній Україні в 1930-ті.

Під час Першої світової війни воював на чолі польської бригади на боці Німеччини та Австро-Угорщини. Тобто з точки зору Російської імперії та її союзників з Антанти був «колаборатом» і «зрадником», адже Пілсудський був народжений у Варшаві та був підданим Російської імперії. Бандера так само грав на протиріччях імперіалістичних держав та використовував їхні конфлікти заради створення української держави. Так само воював з окупантами і так само був оголошений ними «зрадником».

Будучи на чолі Польщі, Пілсудський спочатку війною знищив Західно-Українську Народну Республіку, а потім за спиною українців домовився з більшовиками про новий поділ України. Бандера на чужі землі ніколи не претендував і чужих держав не ділив. Тим більше ніколи не мав жодних угод з Москвою.

У 1926-му Пілсудський вчинив державний переворот в Польщі, після чого був встановлений жорсткий авторитарний режим. Були проведені каральні акції проти українців (так звана «пацифікація») та інших національних груп. Бандеру важко змалювали прихильником ліберальної парламентської демократії, але, як бачимо, і Пілсудський ним теж аж ніяк не був.

У 1934 році завдяки Пілсудському відбулося підписання угоди з Гітлером, яка була одним з перших дипломатичних успіхів Третього Рейху та давала можливість німцям вільніше почуватися на інших напрямках своєї політики. На знак особливої поваги Адольф Гітлер особисто був присутнім на похороні Пілсудського у 1935 році. Бандера ніколи угод з Гітлером не підписував, натомість у свій час сидів у нацистському концтаборі.

Так в чому проблема?