У селі під Луцьком свяченою вербою проганяють кротів і спиняють град

У селі під Луцьком кажуть: верба має неабияку силу. Старожили зберегли давні традиції і дотепер ними користуються.

Село Ратнів Луцького району хоч і недалеко від обласного центру, але місцеві люди (особливо старожили) там свято бережуть прадідівські традиції. Частина з них пов’язані зі свяченою вербою.

Зокрема, чимало господарів дотепер уміють відігнати хмару цією лозою чи …спинити град. А ще – тут навіть нині виконують веснянки, які ще навіть у 40-х роках минулого співали лише на Вербну неділю (!) біля сільської церкви. Для цього на подвір’я сходилася вся сільська молодь, водили хороводи, грали ігри і співали веснянок. Найпопулярніша з них “Ой, травко-муравко”.

За допомогою місцевих жителів Марії Замельчук, Галини Шумської та Галини Мартинюк, ми дібрали головні традиції використання свяченої верби, популярні не лише у Ратневі, а й у багатьох інших селах Волині.
1. ЩОБ ЗІЙШЛО ТІСТО

Найбільша роль вербі – під час замішування паски. Навхрест вербовими гілочками накривали миску з тістом на паску, перш ніж поставити його підходити. Й обов’язково поверх накривали білою хустиною.

2. ЩОБ ВІДВЕРНУТИ ХМАРУ

Освячені галузки верби ставили в куток десь у хаті. Ті, що вже рік постояли, допомагають при громовиці. Дехто зі старожилів Ратнева дотепер вміє відвернути грозу. Тобто як тільки наближається гроза і суне хмара, беруть гілочку верби, виходять з хати і говорять «Отченаш», тим часом хрестять вербою хмару. За деякий час після такого ритуалу хмара розвертається.

3. ЩОБ ПЕРЕСТАВ ІТИ ГРАД

Є у Ратневі “рецепт” проти граду. Коли збирається град, треба, кажуть селяни, які ще пам’ятають давні звичаї, винести надвір коцюбу й лопату. Клали їх навхрест на подвір’ї, а поверх – свячені вербові гілки. Град, запевняють, хутко перестане.

4. ЩОБ ВЕЛАСЯ ХУДОБА

Перший раз худобу з хліва у селі добрі господарі дотепер виганяють гілкою освяченої лози. Зазвичай то відбувається на Юрія.

5. ЩОБ КРОТИ НЕ “КРУТИЛИ” ЗЕМЛЮ

Із вербою в руках треба обійти город кругом і похрестити поле, щоб кроти не крутили. А де вже накрутили, встромити у землю шматочок свяченої гілочки – кріт забереться геть.

Ратнів – одне з найбільших сіл Луцького району. У розпал радянської влади тут розбудували зразкову інфраструктуру. Діяв передовий колгосп. Партія прагнула зробити з Ратнева “зразкове волинське село”.

Після розвалу Союзу, колгоспне добро не розтягнули. Місцеве СГПП “Рать” очолив Віктор Шумський, який і ттепер є одним із кращих аграріїв краю.

Та хоч як не старалися, а часів комунізму владі так і не вдалося “вижити” з Ратнева одвічні традиції і змусити селян вірити у “серп і молот”, а не в Бога.

Понад півстоліття у селі не було церкви. Храм Святої Параскеви спалили у 1943-му. Так німці помстилися за те, що повстанці влаштували на них засідку в селі. Люди 50 років ходили молитися у сусідні села. У 1998-му тут ідкрили нову церкву. Назвали так само: Святої Параскеви. При ній діє духовно-просвітницький центр, монастир і навіть притулок для сиріт.