Дружину «кіборга» побили в магазині за українську мову

Жінка намагалася придбати червоні та чорні стрічки
Багатодітну вдову кіборга побили в магазині у Дніпрі за українську мову та вирвали з вуха сережку з тризубом..


Овдовіла мати п’ятьох дітей Ганна Счасна прийшла до магазину по червоні та чорні стрічки – з них родина робить обереги солдатам. Проте придбати їх не вдалося. Продавчині не сподобалася мова, якою Ганна до неї звернулася.

“Вона бере ці стрічечки, згрібає з прилавка і ховає їх на стелажі. І каже: йдіть звідси! Я дістаю телефон, кажу: ви хочете сказати, що ви не будете мені продавати товар, тому що я розмовляю українською? Так! Пішла геть звідси”, – розповідає Счасна.
Магазин одразу зачинили, не зважаючи на робочий час. Власниця сусіднього ательє розповідає, що Ганну за косу витягли з магазину, розбили телефон.
“Люди не розуміють української мови, не хочуть спілкуватись українською мовою, тому жінка відстоювала, і сталась на цьому фоні бійка”, – каже власниця сусіднього ательє Олена Шульга.
Ганна викликала правоохоронців, розбиратися на місце приїхав російськомовний наряд поліції.
“Вони зауважили, що за законом мають право говорити “тією мовою, якою зручно”. А далі пішла процедура складання протоколів. Вони зі мною спілкувались, а ця жінка тим часом пішла, вони навіть не знали ані ім’я, ані прізвища її”, – пригадує вдова.
Червоно-чорні стрічки для їхньої родини мають особливе значення – це колір прапорів, під якими воював їхній “Сім’янин”. Вдома вони всюди. Як реліквію тут зберігають кожну річ Андрія Широкова, який загинув три місяці тому в боях на Світлодарській дузі.
Його заплічник Ганна береже як найдорожче і спеціально не розбирає, аби “залишився запах”.
Найменший, 4-річний Ілля, під час мовного конфлікту він був у крамниці разом із мамою – і знову сильно перенервував.

Три роки тому батько трьох рідних та двох усиновлених дітей пішов воювати не за нагороди. У коробочці поруч із шевроном лише одна, волонтерська – за оборону Донецького аеропорту.
7-річні Микола та Олексій знають, за що нагородили тата. Розповідають, що війна – це дуже страшно і дивуються, чому тати їхніх друзів не пішли.
Найменший, 4-річний Ілля, найбільше схожий на батька. Одразу після його загибелі у хлопчика почалися проблеми з мовою. Під час мовного конфлікту він був у крамниці разом із мамою – і знову сильно перенервував.
Ганна розповідає, що кілька разів різні люди пропонували їй зам’яти скандал. Але жінка переконана, що родина має продовжувати боротьбу свого загиблого солдата – за Україну в Україні. “Мій чоловік загинув не за те, щоб мене і всіх українців принижували, казали “Пішла геть звідси, я як хочу, так і поводитимуся в Україні, і ніхто мені не указ”, – каже Счасна.