Віталій Романчук привіз у Ковель перше паралімпійське “золото”

Хлібом-сіллю та духовим оркестром зустрічали в рідному місті вихованця ковельської школи футболу Віталія Романчука. У складі збірної України з футболу на Паралімпіаді в Ріо Віталій виграв золото, здолавши у фіналі команду Ірану з рахунком 2:1. Уже в додатковий час саме прохід Віталія та його точний пас на партнера по команді принесли Україні довгоочікувану перемогу, – повідомляє “Телевізійний центр Ковель”.

hqdefault
“Дуже приємно, що так зустріли. Все дуже гарно: прийшли люди, емоції. Я навіть трохи забув про втому, бо був важкий переліт. Мені сподобалося, що наша влада не забуває паралімпійців, інвалідів. Після кожної гри я дзвонив додому. Всі підтримували. Говорили, що весь Ковель дивиться, вболіває. Всі говорили: “молодець” . Я думаю, це більше надихало. Родина мені допомагала”, – розповідає чемпіон Паралімпійських ігор в Ріо-де-Жанейро Віталій Романчук.
У футбол Віталія привів батько. За кілька місяців до Паралімпіади в Ріо його не стало.
“Психологічно важко було. Але я зібрався. І цю перемогу я присвячую пам’яті мого тата. Я їхав і сподівався, що візьму золоту медаль. І що я можу щось таки зробити для нього у цьому житті”, – каже Віталій.
“Він дуже був життєрадісний за Віталія, футболу взагалі. Скільки часу ще було до тої паралімпіади, а він все переживав, коли Віталій поїде. Не міг дочекатися. Все наперед спішив. Так сталося… він його навчив, брав скрізь з собою…”, – говорить мама Віталія Євгенія Мойсеївна.
Золота медаль Паралімпіади Віталія Романчука — перша в історії Ковеля. Тому це спільне свято для всіх. Зі сцени чемпіона привітали секретар міської ради Віра Федосюк, рідні та друзі. Особливо старанно Віталій виводив свій автограф для вихованців ковельського відділення “Інваспорту”. Для них його успіх — приклад того, як треба долати життєві труднощі та вірити в себе.
“Мені приємно згадати, як 12 років тому ми проводили зустріч з паралімпійцями, які приїхали з Сіднею: три паралімпійця повернулися і наш знаменитий земляк – Юрій Тимофеєв… Зал був переповнений. Фото, емоції, запитання. І ми тоді мріяли вже про свою паралімпійську медаль нашого ковельчанина. І сьогодні ця мрія збулася…”, – каже заслужений тренер України Валерій Дружинович.
Пісенні вітання. Фото на згадку. Обійми рідних та друзів. Зустріч з чемпіоном Паралімпіади у міському палаці учнівської молоді, яку організувала міська влада, відбулась по-родинному тепло. Успіху Віталія щиро раділи ті, з ким він грав у футбол в Ковелі.
“Перша офіційна гра: на виїзді грали перший сезон і в Києві програли 11-2. Так трапилося, що він вийшов за 2 хвилини до кінця і 2 гола забив. Це були його перші кроки в міні-футболі. І 6 років кропіткої роботи перетворили його з гравця лави запасних доріс до основного складу і капітана нашої команди. Він молодець. Він трудяга. Він роботяга… По футбольному кажучи. Я радий, що ми виховали чемпіона. Це радість для всіх, хто його підтримував… ”, – говорить головний тренер “Шанс-Авто” Олександр Мороз.
“Дуже переживав. Хотілося, щоб він отримав цю медаль, бо він її заслужив. Дуже старався на тренуваннях, відповідально ставився… Дуже любить футбол. І нам дуже приємно за його успіх…”, – ділиться враженнями вболівальник Олег Вишневський.
Незважаючи на втому після далекої дороги, Віталій нікому не відмовив в автографі чи спільному фото. Він повернувся на батьківщину з почуттям виконаного обов’язку. З перемогою. І вірою в себе. І в Україну…


джерело http://www.prokovel.com/