Лучанам показали хіп-хоп моновиставу у головній ролі з козаком

«Мандрівний вішак» трансформує традиційний для людей театр у його новий динамічний варіант, переносячи спектаклі в незвичні місця, створюючи незрозумілі образи відомих героїв, переосмислюють реальність, в якій ми живемо, через призми віддалених асоціацій.

У перший день фестивалю в приміщенні галереї сучасного мистецтва «Арт-кафедра» відбулася годинна абстракт хіп-хоп моновистава від Харківського вільного простору «Exit» «Трюча». Автор тексту та режисер – Володимир Снігурченко, пише «Таблоїд Волині»

Головним героєм драми стає сучасний козак, що одягнений у спортивний костюм та кросівки, а поверх козацької шапки – лижна маска. Він пропонує усі глядачам уявити абсолютну пітьму в світлі, побачити невидимих людей навколо і уявити його в одних лише шароварах.

Козак у виставі пояснює, що «трюча» – це совість хлопця, іноді вона з ним стають антиподами, а часом поєднуються.

«Трюча колискою служить мені…. Та де ж мені колисатися, коли я сам – трюча», – каже козак.

Спершу козак втомлений і розгублений, протягом вистави він пізнає усі одвічно українські символи, з яких може черпати натхнення, і бере свою силу з горіха, з намиста, з батьківського благословення.

Через музику сучасності, через хіп-хоп ритми і деяке акторське перебільшення фарсу образу козака подаються одвічні теми – неволі, лінощів, важкого шляху до перемоги, заробітчанства, батьків і дітей, патріотизму, національного самовизначення тощо.

Під хіп-хоп ритми козак наспівує і «Чоботи, чоботи з бугая не бояться холоду, нічого», і «Любіть Україну, як сонце любіть», і стилізації під українські думи.

«Моє щастя – то вишня, така м’яка та солодка, ростуть її душі із моєї думи», – співає козак.

Розмірковує він і над цілком сучасними тенденціями, каже, що «все добре у штанях має», але зараз вже «мало дівки йому, мало й чоловіка, вже й навіть тварини мало».

А ще переконує усіх, що немає України, і не було її ніколи по-справжньому, бо нам того завжди вистачало.

Його лякає майбутнє, бо він не розуміє минулого. І, власне, протягом години вистави козак знаходить себе, прокидається від того дивного незрозумілого сну.

Атмосфера вистави і аура галереї, де все це відбувається, добре поєднуються, глядачі почуваються розкуто, роззуваються, зручно сідають чи лягають на підлогу, дехто емоційно підтанцьовує в такт музиці.

Після вистави глядачі активно фотографувалися та брали в актора автографи, а спеціально для «Таблоїда Волині» виконавець ролі козака Кирило Феоктістов розповів, як вживався в образ та вправлявся в українській мові.

«Прийшла з космосу енергія, ось так і зжився зі своїм козачим образом. Ми насправді всього за місяць поставили виставу, думаємо, що з кожним наступним показом буде все краще і краще. Найважче, мабуть, виступати на сцені увесь цей час самому, бо важливо не розгублюватися і завжди бути готовим до імпровізацій. Також, багато читав українською, прислухався, ну і дякую Академії культури, де вчать правильній вимові».

Нагадаємо, що у Луцьку стартував триденний театральний фестиваль під відкритим небом«Мандрівний вішак», в рамках якого лучанам покажуть 9 вистав.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Джерело  http://lutsk.rayon.in.ua/