ОБІЙМИ, УСМІШКИ І СОЛОДОЩІ: ВОЛИНСЬКІ БЛАГОДІЙНИКИ ГОСТЮВАЛИ У ДІТОК ОСОБЛИВОЇ ДОЛІ

Солодке свято неочікувано, а від того ще більш приємно, потішило вихованців Рожищенського навчально-реабілітаційного центру для дітей із порушеннями опорно-рухового апарату. 13 жовтня сюди з подарунками завітали благодійники із фонду Петра Нестерука «Дізар».

Рожищенський навчально-реабілітаційний центр для дітей із порушеннями опорно-рухового апарату – особливий заклад. Тут живуть і навчаються 80 діток із різних районів Волині. Вихованцям центру від 6 до 17 років, проте класи формуються не за віком, а за рівнем пізнавальних можливостей.

«Робота є складною. Діти тут навчаються і проживають. Приміщення нетипове: корпус від корпусу відділений, але ми намагаємося створити належні умови. Звичайно, для діток на милицях чи на візочку ми ввели ставки помічників вихователів. – вони постійно супроводжують і допомагають їм. Є такі діти, яких треба навчити, бо кожна мама і тато хочуть, аби дитина навчилася читати, писати, рахувати. Але дуже важливо і укріпити здоров’я. Тому, крім педагогів, тут працюють і лікарі. Ми зробили реабілітаційне відділення: є терапевт, педіатр, психіатр, ну, і основним є ортопед», – розповіла заступник директора з навчально-корекційної роботи Тамара Сітовська.

У першій половині дня діти на уроках, а після обіду мають цікаве дозвілля та відпочинок. Учнів тут навчають не тільки математиці та граматиці, але й важливим побутовим навичкам: як поводити себе в громадських місцях, в гостях, як готувати їжу, прати тощо. А на вихідні або канікули малечу забирають додому батьки чи опікуни.

«Фінансуємося ми з обласного бюджету. Великих проблем немає: на харчування однієї дитини виділяється 55 гривень на день. Не думаю, що будь-яка середньостатистична сім’я може дозволити на одну дитину в день тратити такі кошти. Зарплата теж нормальна, ми вважаємо, зважаючи на ситуацію в країні. Але це живий організм: діти весь час чогось потребують. Якісь речі рвуться – треба нові, щось педагоги вигадують інноваційне. Наприклад, ми закупили розвиваючі методики за спонсорські коти. Той же папір… А ми чітко поставлені в рамки», – зауважила Тамара Сітовська і додала, що, на щастя, закладу допомагають спонсори, які час від часу приїздять сюди.

Відвідувачі для вихованців НРЦ – не дивина. До благодійників, студентів і волонтерів вони вже звикли. Проте гостям тут завжди раді, адже, як і всі діти, місцева малеча потребує уваги й ласки.

Тож напередодні свята Покрови Пресвятої Богородиці Благодійний фонд Петра Нестерука «Дізар» влаштував для дітей справжнє свято. Вихованцям навчально-реабілітаційного центру привезли папір, теплі шкарпетки, цукерки та домашні солодощі. До слова, смаколики придбали під час доброчинного ярмарку в Луцькому ДНЗ № 30.

А найголовніше – малечі привезли чимало іграшок: від машинок і ляльок до розвиваючих настільних ігор. До речі, своїми іграшками поділилися і діти депутата Луцької міської ради Петра Нестерука. Вони разом із мамою теж приїхали провідати ровесників із НРЦ. 

Але жодні подарунки не тішили вихованців закладу так, як живе спілкування й доброта. Вони охоче обіймалися, гуляли і фотографувалися з гостями. А педагоги щиро тішилися за своїх підопічних, адже всі – і жителі, і персонал НРЦ давно вже встигли стати великою і дружньою родиною.

У їдальні центру влаштували справжній солодкий стіл. Діти ласували смачними подарунками і розповідали гостям про свої бажання і сподівання. Кожен загадував щось своє, але одна мрія однакова для всіх – бути здоровими.

«Ми з радістю відвідали діток із Рожищенського начально-реабілітаційного центру, привезли їм подарунки, смаколики. Надіємося, що їм все було до вподоби. Приїзд вийшов неочікуваним, незапланованим, але ми сподіваємося, що дітей він потішив. Їхні усмішки нас дуже порадували, тож і ми, і Петро Каленикович Нестерук збираємося ще приїхати до них на свята», – поділилася директор благодійного фонду «Дізар» Юлія Міндюк.