Вона була однією з перших, хто вийшов на майдан у Херсоні 2014-го, виїздив на адмінмежу з Кримом після його анексії, допомагала армії й продовжувала займатись волонтерством, маючи смертельний діагноз. Сьогодні минає п’ять років, як пішла з життя херсонська волонтерка, громадська діячка Валентина Крицак. Друзі, волонтери, ті, хто знав особисто або чув про Валентину, зібрались у середмісті Херсона.

Маскувальна сітка, стіл. Сьогодні на цьому місці все так, як було з 2014 по 2016 роки. Тут стояв намет Валентини Крицак "Скарбничка". Саме біля нього, говорить волонтерка Валентина Чернова, вони й познайомились.

"Тут була і ще один намет. Написано "Скарбничка". Підійшла, там стояла худенька чорненька, гарненька дівчинка. Привітались. "Як Вас звати – Валентина Лексіївна, а вона – Я - Валентина Михайлівна". І з перших хвилин така енергетика тепла відчулась", - пригадує Валентина Чернова.

Валентина Крицак вийшла на майдан з перших днів, розповідає подруга - волонтерка Наталя Возаловська. І з того часу волонтерство стало для жінки сенсом життя.

"Ми стояли на майдані, почали займатись волонтерською діяльністю, їздили в Салькове Чонгар, вона була координаторкою центру допомоги учасникам АТО, ми допомагали військовим, учасникам бойових дій. Валя все пропускала через серце, тому так і сталося. Це було щире серце, добра душа, чудова українка", - розповідає Наталя Возаловська.

Поїздки на передову, збір грошей для бійців, плетіння маскувальних сіток. Вона встигала скрізь. Наталя Возаловська пригадує, для волонтерської роботи Валя навіть вивчилась на водія.

"Вона здавала на водійські права, щоб самій водити машину, не ходити ні в кого не просити, і їздити на фронт", - каже подруга волонтерки.

Енергійна, завжди бадьора та натхненна. Говорити про Валю можна годинами, діляться з нами її друзі - волонтери. Та і спільних історій за ті часи назбиралось багато. Пригадує Галина Уманець.

"Я з нею багато їздила на Схід. У нас є гарна пісня, яку ми разом склали з водієм і співали. Про Путлєра, як він анексував Крим і частину Донеччини та Луганщини. Валя була для нас символом, легендою, прикладом для всіх нас волонтерів", - говорить Галина Уманець.

У боротьбі за Україну, говорить Галина Уманець, Валентина не змогла відстояти власне життя. Вона захворіла на онкологію. За неї до останнього боролись і лікарі, і родина, і волонтери, і бійці. 26 липня 2016-го Валі не стало.

"Я ніколи не думала, що такий буде кінець. Думала що ми її витягнемо. Це непросто людина. Не передати наскільки вона була патріот, наскільки любила Україну", - продовжує жінка.

Сьогодні у Херсоні згадували Валентину Крицак, плели сітки та провели спільний молебень.

Є у херсонських волонтерів спільна мрія, якою поділилась Галина Уманець.

"Щоб на цьому місці була пам’ятка. Ось тут, де стояла її скарбничка, її намет, зробити невеличку пам'ятну стелу. Щоб кожен, хто йшов, той вклонився цій великій жінці, хоча вона була тендітна, але з великим серцем доброти", - говорить Галина Уманець.

Читайте нас у Тelegram: Суспільне Херсон