Три роки тому активістку Катерину Гандзюк облили сірчаною кислотою біля її будинку в Херсоні. За кілька місяців вона померла в опіковому центрі. Друзі, колеги та рідні розповіли про свої спогади про Катерину.

Віктор Кравченко згадує, як взимку опинився на вулиці. Останньою краплею було те, що у нього вкрали сумку з речами та книгами. Зрештою він вже не думав, що виживе.

"Про Катю я геть нічого не знав, бо я такий собі безхатько. І в такій ситуації був – без хати, без даху над головою і поламаний. Та знайшлися добрі люди, звернулися до Каті за поміччю. І вона скільки змогла, зробила для цього. Мене одразу поклали до лікарні. Там пройшов обстеження, підлікували. Можу сказати, що зобов'язаний їй життям. Вона до людей поверталася обличчям, скажімо так, і коли людині треба, вона допомагала", – розповів Віктор Кравченко.

Координатор Південноукраїнського офісу ГО "КримSOS" Олексій Тільненко зауважив, що познайомився із активісткою у 2000-х під час навчання в університеті.

"Це були перші молодіжні парламенти, перші спроби у молодіжній політиці. Потім ми перетиналися за іншими напрямами громадської роботи. Катя завжди готова була допомогти людям. Люди поділялися на тих, хто її любить, і тих, хто її не любить. Але всі її поважали. Розумієте, до неї як до міфічної Харібди стікалася вся інформація щодо недобросовісних чиновників, які в Херсоні є, і вона фактично у публічній площині могла заткнути за пояс будь-кого з політичного місцевого істеблішменту. Вона мала достатньо інформації, щоб кожну людину, яка там щось прихопила не своє – вона все це знала, і могла публічно це артикулювати й сказати – ось ти такий. І ще у неї була добра пам'ять, вона все досконально пам’ятала", – згадує чоловік.

Перший заступник голови Закарпатської облради Андрій Шекета розповів, що дружив із Катериною з молодих років, тому маж багато спогадів про неї.

"Ми взяли квитки, полетіли в Рим, і коли стояли на одному з якихось там балконів, дивилися на місто, вона сказала фразу, яку я дуже часто люблю повторювати. Вона сказала так: "Я розумію, чому серед італійців так багато гарних митців, дизайнерів, всі речі, які вони роблять, такі гарні. Тому, що не можна напевне вирости жлобом у місті, каналізаційні люки в якому робив Мікеланджело", – згадує чоловік.

Три роки після смерті доньки Віктор Гандзюк залишає повідомлення для своєї Каті. З часом біль притупився, говорить чоловік, та життя ніколи не буде таким, як раніше.

"Це було першим, що Катя виросла в сім'ї, небайдужій до політики, хоч в нас політиків в сім'ї не було, і не байдужій до ідеї українського державотворення, українського націоналізму. А друга частина – це мій батько, Катін дідусь. У шкільні роки і, можливо, пізніше, вона їздила туди, все літо проводила на Західній Україні. А мій батько був великий патріот України і дуже націоналістично настроєний", – розповів батько Каті.

Колишня вчителька Катерини у ліцеї при ХДУ Ольга Левченко розповіла, що Катерина з дитинства багато вчилася, була розумною, вимогливою до себе, однокласників, вчителів. Не прощала помилок ні собі, ні іншим. У студентські роки подорожувала світом, щоб перейняти досвід, знала кілька мов.

Її батько каже, що Катя була безстрашна.

"Вона розуміла, вона знала, підозрювала. Коли напали на Стерненка, на Нікітенка вона сказала: "Тату, я наступна".

Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу

Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Користувачі акаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!