31 липня минуло три роки з дня нападу на херсонську громадську діячку Катерину Гандзюк. Її батько Віктор Михайлович в ексклюзивному інтерв’ю Суспільному розповів про дитинство, юність та становлення особистості його єдиної доньки, яка загинула 2018 року після замовного нападу.

Вікторе Михайловичу, якою Катя була в дитинстві? Що любила робити найбільше? Розкажіть про вашу родину, в яких умовах ви виховували Катерину, на яких прикладах?

Любов до України, а звідси до держави, до політики, це пішло з дитинства. Наша сім’я була патріотична. Ми цікавились змінами в політиці, розпадом Союзу. Це, очевидно, - перше, чому Катя виросла не байдужою до політики, хоча у нас політиків у сім’ї не було. А друге, я завжди це кажу, це - мій батько, Катін дідусь. Я сам із Західної України, з Тернопільської області. Ми були суто україномовні. Після закінчення інституту був направлений сюди. Дружина з Херсона. Катя народилась, на роботу влаштувались.

Вона їздила на канікули туди, все літо проводила на Західній Україні, а мій батько був великий патріот. Ось ці зерна націоналізму, бажання боротися за Україну. Він багато розповідав їй, можливо, того, що й не публікувалось, доніс до її душі. А потім як метод досягнення вона спробувала політику і їй це сподобалось.

Коли Катя була маленькою, про що мріяла? Коли з’явилось бажання займатись політикою?

В дитинстві активною була, справедливою, боролась за своє я. Лідеркою була з дитинства. У школі іноді страждала від цього. У інституті гуртувала навколо себе людей. Була непосидючою, дуже любила читати. Це було таке її хобі. У 4 чи 5 років прочитала «Алісу в країні чудес» і вже після цього постійно читала, читала, здавалось, її начитаності, розумінню немає меж. Саме бажання з’явилось пізніше, але якось так чіткої мрії не було.

Я як лікар мріяв, щоб вона стала лікаркою, мати – вчителька, щоб стала вчителькою, але чіткої мрії не було. Вона сформувалась в активний час розпаду Союзу. Майдан перший, майдан другий, вона почала шукати себе у політиці. Знайшла партію, з якою співпрацювала тривалий час і тоді вона сформувалась.

Як гадаєте, що найбільше на неї впливало серед подій, хто - серед людей?

Вона була активною учасницею першого майдану, вона була там, не просто стояла. Там сформувались перші погляди і коли був майдан гідності другий, то вона теж була там. Я завжди кажу про ту страшну ніч. Це було 18 чи 19 лютого, коли все горіло. Як виявилось, Катя тоді поїхала на сесію. Вона навчалась у Державній академії при Президенті України. З Криму вона добиралась. І я так хвилювався того вечора, дзвонив. Бачу цей вечір по телевізору і це мені дублюється в якісь мірі телефоном. Я кажу: «А що це за шум?» Вона каже, що дивилась пряму трансляцію, а виявилось, що вона була на майдані десь біля Українського дому, а ще надавала медичну допомогу. Вранці їй сказали, що проросійські сили готові до певних дій. Цього ж ранку вона виїхала звідти. А тут вже скидали Леніна, все інше робили.

Хто знає Катю, говорить, що вона розумна, сильна. А як вона сприймала все, чи переймалась?

І на соціальних сторінках, і десь в різних постах Катя завжди писала, що хоче боротись за гуманістичні ідеали людства. Так багато хто каже. Хтось серйозно, хтось ні, але вона дійсно так жила, це була істинна правда. Вона хотіла покращити світ навколо себе і це була її щира мета життя. Вона була абсолютно готова до якоїсь самопожертви заради цього. Абсолютно правдива, ось така вона була, абсолютно безстрашна. Вона розуміла, підозрювала певний час, коли напали на Стерненка, Нікітенка, вона сказала: «Тату, я - наступна!» Катерина була великим професіоналом у політиці. Вона все робила з натхненням. Це було настільки її середовище. Вона організовувала вибори, політичні події, акції. Мені здається, що ніхто не вмів так працювати, як вона. І вона це робила настільки професійно, грамотно, з любов’ю. Це було її життя.

Припускаю, що на сьогоднішній час, враховуючи, як змінилось наше суспільство, якби вона була зараз з нами, то вже була б у великій політиці. Можливо, депутатом Верховної Ради, можливо, губернатором. Зараз же молодь ставлять. І, якби була депутатом Верховної Ради, вона не була б сірою чи зеленою. В неї було стільки потенціалу, що, мені здається, не лише я, як батько, втратив доньку, підтримку. Можливо, скажу пафосно, але Україна теж щось втратила. Мені здається, мало рівних їй було. Вона постійно навчалась, мандрувала, читала, все щось вивчала, аналізувала, була у різних парламентах. Цікавилась, як проходять вибори у Туреччині, Ірландії, Бельгії, як це проходить у Польщі. У Каті був просто колосальний багаж знань. Очевидно, це був би не Трускавець. Якби так сталось, вона була б дуже професійною.

Що відомо

У липні 2018 року херсонську активістку Катерину Гандзюк облили сірчаною кислотою. За чотири місяці після шпиталізації вона померла. Замовником вбивства, за офіційними даними, нині вважається лише ексголова Херсонської облради Владислав Мангер. При цьому друзі та родичі Гандзюк вважають, що до злочину причетні також ексочільник Херсонської ОДА Андрій Гордєєв, його заступник Євген Рищук і правоохоронці, які допомагали тікати Олексію Левіну, якого вважають організатором злочину. Адвокатка потерпілої сторони Євгенія Закревська вважає, що суд може оголосити вирок у справі про вбивство херсонської активістки і заступниці міського голови Катерини Гандзюк до кінця 2021 року. 3 грудня стало відомо, що фігуранта справи щодо вбивства херсонської активістки та заступниці міського голови Катерини Гандзюк Ігоря Павловського відпустили з-під варти. Печерський суд зобов'язав Міністерство юстиції провести перевірку в київському СІЗО. Обвинувачений у справі Олексій Левін поскаржився, що не отримує належну медичну допомогу. 11 травня Дніпровський районний суд Києва відхилив подання адвокатів та залишив Владислава Мангера та Олексія Левіна під вартою. 15 червня Дніпровський райсуд Києва відхилив клопотання захисту підозрюваних у вбивстві активістки Катерини Гандзюк Владислава Мангера та Олексія Левіна щодо зміни їм запобіжного заходу та залишив фігурантів справи під вартою.

Джерело