АрміяInform продовжує відстежувати бойові втрати української армії на Сході країни. За офіційними даними пресцентру ООС, у липні 2021-го внаслідок бойових дій загинуло п’ятеро героїв. Усі вони представники Збройних Сил. Згадаймо історії та імена найкращих синів України…
Бойового медика Юрія Письменного побратими називали батьком
4 липня. Внаслідок обстрілу позицій Збройних Сил України загинув від поранень, несумісних із життям, військовослужбовець окремої механізованої бригади «Холодний Яр», начальник медпункту капітан Юрій Письменний.
Довідково. 59 років, мешканець міста Дніпро. Капітан медичної служби, начальник медичного пункту 93-ї ОМБр. У 1987 році закінчив Дніпропетровський медичний інститут. Письменний був професійним медиком, працював в одній із лікарень Дніпра. Відкрив власний бізнес із продажу багетів. Повернутися ж до професії змусила війна. З 2016 року виконував обов’язки медика-волонтера у складі ПДМШ імені Пирогова. Наприкінці 2018 року був призваний до лав Збройних Сил України.
Він був офіцером, який знав свою справу. Його любили і поважали. До нього йшли за порадами та за допомогою. Він врятував життя десяткам бійців. Саме під час надання допомоги воїну на передовій Письменний зазнав смертельного поранення.
Буквально за тиждень до смерті він отримав чергове військове звання «капітан»…
Поховали в с. Старі Кодаки. Залишилися вдова, дорослі син та донька.
У бойового офіцера Богдана Бродовського залишилось четверо дітей
5 липня. Під час ворожого обстрілу зазнав вибухового поранення, несумісного з життям, майор Богдан Бродовський, який служив в окремій механізованій бригаді «Холодний Яр».
Довідково. Йому було 37 років, родом із Вінниччини. Майор, заступник начальника тилу логістики 93-ї ОМБр. На військовій службі у Збройних Силах України з 2002 року. Військову освіту здобув у НАСВ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Проходив службу на посаді начальника продовольчої служби 93-ї ОМБр, ненадовго звільнявся в запас, але в подальшому — відновився на військовій службі.
Богдан Бродовський — бойовий офіцер, пройшов Іловайськ, був на шахті «Бутівка», в Авдіївці, у Пісках у 2014‒2015 роках.
«Офіцер був порядною людиною, дуже опікувався своїми підлеглими, — розповів капелан бригади Олександр Петрушкевич. — Він щоразу запрошував мене на ранкову молитву і просив освятити словом і молитвою його особовий склад військовослужбовців… 5 липня він поїхав на ВОП перевіряти своїх підлеглих. Коли під’їхала машина, був постріл прямий, пряме влучення, він стояв поруч…»
Похований в с. Вільне. Залишилася вдова та четверо дітей.
У загиблого 24-річного сержанта Євгена Курасова нещодавно народилась донька
8 липня. Цього дня загинув на передовій уродженець Сумщини, військовослужбовець окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського сержант Євген Курасов.
Довідково. Родом із с. Локня Сумської області. Сержант, заступник командира бойової машини — навідник-оператор механізованого взводу механізованої роти 15-го ОМПБ 58-ї ОМПБр.
До служби на фронті Євген Курасов був прикордонником. Це був його другий рік на передовій. Увечері 8 липня він ніс бойове чергування на одному з опорних пунктів, коли в нього поцілив снайпер.
Захисникові України було 24 роки. Декілька місяців тому в нього народилася донька…
Ворожий снайпер смертельно поранив Володимира Яськіва
9 липня. Четверта втрата Збройних Сил у липні. Під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Золоте загинув старший солдат Володимир Яськів, який служив в окремій механізованій бригаді імені короля Данила.
Довідково. Йому було 43 роки, родом із Тернопільської області. Старший солдат, старший стрілець 24-ї ОМБр.
Володимир проходив службу півтора року. Згадують його як порядного, сміливого, працьовитого та кваліфікованого військовослужбовця, який був надійною підтримкою для всіх.
Похований у смт Великі Бірки. Залишилася мати.
Андрій Бєляєв не дожив чотири дні до свого 39-річчя
13 липня від несумісного з життям кульового поранення загинув військовослужбовець Андрій Бєляєв.
Довідково. Народився 17 липня 1982 року. Мешканець м. Нікополь Дніпропетровської області. Головний сержант, командир механізованого відділення механізованої роти 17-го ОМПБ «Кіровоград» 57-ї ОМПБр. До Збройних Сил України був призваний за частковою мобілізацією в березні 2014 року. Брав участь у боях за визволення м. Маріуполь. У 2021 році заочно закінчив Нікопольський факультет НМетАУ.
Андрій мав позивний «Бєлий». На війні з 2014 року, прийшов до ЗСУ добровольцем. Кілька разів перепідписував контракт. У 2015 році брав участь у невеличкій операції в Зайцевому, у районі Жованка, коли 57-ма бригада взяла під контроль кілька вулиць.
«Досвідчений воїн. Сам першим ішов вперед, першим стріляв, брав на себе відповідальність. Був прикладом для багатьох на війні», — згадують побратими.
Похований в м. Нікополі. Залишилися мати, вдова та троє дітей.
Від ран у госпіталі помер старший лейтенант Дмитро Сивоконь
23 липня 2021 року близько 16:00 у Харківському військовому госпіталі від тяжких поранень, зазнаних 13.07.2021 року під час ворожого артилерійського обстрілу бойових позицій бригади на Луганщині, помер старший лейтенант Дмитро Сивоконь.
Довідково. Йому було 39 років, мешканець м. Скадовська Херсонської області. Старший лейтенант 17-го ОМПБ «Кіровоград» 57-ї ОМПБр. На початку війни проходив військову службу на посаді головного сержанта взводу в спецпідрозділі ВСП у ЗС України «Сармат». Згодом отримав офіцерське звання «молодший лейтенант» та перевівся для подальшої служби до м. Скадовська, у подальшому — до 57-ї ОМПБр.
Похований на алеї Героїв у Скадовську. Залишились батьки, вдова і двоє дітей 2,5 і 9-ти років та 13-річний син від першого шлюбу.
