Як повідомляють місцеві ЗМІ, з багатоповерхівки, що на вулиці Соборній, 5а, вчора зірвався чоловік, який виконував ремонтні роботи на висоті 8 поверху.

Типово такі роботи виконують люди, які мають альпіністський досвід та відповідну підготовку. Трагедія на Соборній трапилася вчора близько 14:33. Пізніше стало відомо, що загиблий – відомий у Рівному альпініст Аскар Гижиров. Йому було 60 років.

Проте, виявилося, що альпіністську спільноту чекала ще одна гірка звістка: в Туреччині загинув Олег Кіпріянов.

Як написала вчора Avrora OnlySmile

Дуже-дуже тяжкий жовтень. Не знаю подробиць, але Олег Кіпріянов і Аскар Гижиров тепер підкорюють небесні вершини… Спочивайте з миром…

АПД. По Аскару: В 15.00 забирають з морга на Лермонтова. Там будуть автобуси. Потім на кладовище. Можливо прощання організують в залі громадянських панахид. Хто не зможе поїхати на кладовище може підійти просто до морга. Таня просила по можливості всіх прийти…

У коментарях можна прочитати:

Наталія Горбачова

Аскар. Тато моєї однокласниці. З яким захватом він показував фото з підкорення чергової вершини. Неймовірний мрійник. Так раділа зустріти його щоразу, отримуючи шквал нових захопливих розповідей про гори, вершини. Завжди у потоці, у стремлінні до нового й незвіданого. Один з небагатьох, хто лишив незабутні, щирі емоції. Аскар. Слухати не переслухати. Тепер у споминах.

 

Pavel Smolyar

Спочивайте з миром веселі друзі

 

Марія Суходольська

Хай з Богом спочивають. Наші хороші, життєрадісні, життєлюбні друзі…

Не хочеться вірити… Немає слів…

 

Ірина Тарасюк

Такі надзвичайні… обоє… були. Хай спочивають з Богом.

 

Олександр Журавель

Це люди з Великої Літери. Я досі не вірю. Скільки було прожито,проїзджено,пройдено. В мене немає слів. Сумую та плачу.

 

Єва Філіпович

Аскар подарував якось мені походну кружку з тепло ізолятором, щоб і не обпектися, і безпечно зварити в ній чай та ложку з діркою на держаку, щоб на прив’язі була і не загубилася в поході. Досі користуюся. Правда, на роботі. Тепер ці речі стануть мені дорогими, як пам’ять. Та й взагалі Аскар мав золоті руки – все вмів.

 

Якби ви знали, яке плаття він пошив своїй дружині на день народження! Але то було за часів, коли одягав у багет картини і фото, коли працював у фотогалереї на Соборній у підвалі. Там і познайомилися.

 

Пам’ятатиму Аскара і його товариськість. Не чула від нього слів осуду про когось – завжди знаходив виправдальні аргументи чиїхось хиб чи промахів. Цим він загладжував гострі кути у взаєминах і був дуже делікатним. Світла пам’ять про тебе, друже, і нехай небо прийме твою душу шанобливо і благочестиво.

 

Володимир Сторожук

І разом в одному наметі неодноразово і на вершину разом…а тут…і словам і розумінню перекрили кисень…

 

Фаридович, Спасибо за надёжное плечо и за школу выживания и за науку жизни.

Джерело