Власник одеської кав'ярні Авікдор Петров патрулює вулиці міста. Разом зі своїм другом-ресторатором Рамі чоловік вступив до лав "комендантської години" – організації добровольців, які стежать за порядком у місті. Як вдається поєднувати бізнес та захист Одеси дізналася знімальна група Суспільного.

Двоє друзів-рестораторів Рамі та Авікдор патрулюють місто упродовж двох останніх місяців. Вони заступають на зміну о 22:00. На своєму квадраті шукають диверсантів та потенційних злочинців.

"Це моє рідне місто. Я тут народився, виріс. Я вважаю, що обов'язок кожного чоловіка – захищати місце, яке йому дороге. Ніхто тут не чекає жодного російського громадянина, жодного суб'єкта Російської Федерації. Тут Україна, тут Одеса. Тут їм не раді", – розповів Авікдор Петров.

Авкідор та Рамі вступили до "комендантського патрулю" за п'ять днів після початку війни: хотіли бути корисними. Тепер вони підпорядковуються поліції. Вступити до такого патруля може кожен, якщо має фізичну підготовку та вміє обходитись зі зброєю.

"Був варіант – або захищати свій дім, або лишитись в стороні. Перші п'ять днів я займався жіночою статтю своєї сім'ї – маму та сестру відвозив в безпечне місце. На п'ятий день ми сіли з другом, котрий зараз мій надійний напарник. Ми сіли й обговорили, що треба щось робити, це наше місто, наш дім, наш бізнес, як ніколи потребують нашої уваги", – зазначив Рамі.

Такі патрулі у чоловіків через день упродовж всієї комендантської години. Після патрулювання Авікдор Петров повертається до основної роботи – він володіє кав'ярнею у центрі міста. Одразу після зміни п'є каву, аби збадьоритись. Патрулювання, каже, пройшло відносно спокійно, але така ситуація не завжди.

"Для мене страх – це те, що мене концентрує та спонукає до дій. Тому не було випадків, коли хто-небудь боявся. Були ризики, котрі ми нівелювати тими чи іншими способами. Були випадки, на жальне маю права розголошувати, із використанням фізичної сили. Все це призвело до того, що місто стало більш безпечним та кращим", – додав Авікдор.

На початку війни заклад Авікдора певний час працював на забезпечення їжею ЗСУ, але згодом чоловік вирішив повернути бізнес у звичне річище. Поєднувати патрулювання та роботу каже, нелегко:

"Звичайно, це складно. По-перше, утримувати бізнес зараз в нинішніх обставинах, потрібні титанічні зусилля, аби забезпечувати зарплатню, якість продуктів, курувати ті чи інші речі, які постійно відбуваються з бізнесом. Це дуже важко, адже рентабельність усіх цих заходів мінусова на цей час".

Наразі на власнику – вся робота з документами, контроль за продукцією та підтримка персоналу. Людей у закладі поменшало.

"Нас горе торкнулось одними з перших, на початку самої війни. Убили під Києвом, накрили мінометним обстрілом молодого хлопця, обжарювальника, співробітника Сашу. Після цього стало зрозуміло, що це не десь далеко, це десь поряд, десь всередині. Це до речі один з моментів, що спонукав нас вступили до лав і взяти зброю", – додав Авікдор.

На кухні закладу звучить українська музика – гурт Океан Ельзи. Проте тут не людно – клієнтів немає, тож і робота не кипить. Бариста Іван Ковальчук від початку війни хотів вступити до тероборони, та каже – не знайшлось місця. Він продовжує займатись улюбленою справою, хоч, пояснює, формат роботи змінився.

"В роботі, як мінімум, змінилось те, що її стало менше. Зі зрозумілих причин. Але працюємо, бо потрібно працювати. Психологічна напруга, вона у людей відчувається", – розповів Іван Ковальчук.

Попри війну, у кав’ярні все одно є відвідувачі. Бариста каже: люди приходять за улюбленим напоєм, за допомогою якого вони наче повертаються до довоєнного життя.

Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області

Джерело