Дмитро Гусак із позивним "Козак" — старший бойовий медик в мінометній батареї. До війни він професійно займався ММА та бразильським джиу-джитсу. Разом із тим пройшов курс молодого бійця на полігоні полку "Азов" та навчання з тактичної медицини. Після початку повномасштабної війни Дмитро вступив до лав територіальної оборони й згодом потрапив на фронт. Як медик рятує людей та переживає смерть побратимів дізнавалася журналістка Суспільного.

До початку вторгнення Дмитро неодноразово отримував травми різної складності, які зараз дають про себе знати, а перед початком великої війни зламав руку, тож займався волонтерством та розвозив гуманітарну допомогу на машині.

Зараз Дмитро працює на посаді старшого бойового медика в мінометній батареї та перебуває зі своїми побратимами й у разі потреби евакуює з поля бою.

"У мене є необхідні навички, я проходив КМБ в Азові, знаю тактичну медицину, вмію добре стріляти тощо. Якби в мене і не було цих навичок я б теж пішов на фронт. У мене в голові не стояло питання, піти чи не піти на фронт, це було питання часу".

Труднощі на фронті та постійна загроза життю

Як пояснює військовий, труднощів на фронті достатньо, але до поганого сну, фізичних навантажень, неможливості нормально помитися з часом звикаєш.

"У мене складність виникає, коли потрібно сходити в туалет по-великому на позиції, але знову ж таки до всіх труднощів людина може звикнути", — розповідає чоловік.

Під час боїв Дмитро тричі опинявся у небезпечних ситуаціях, коли міг загинути:

"Перший раз нам попали в дім. Те що ми залишились в той день живими та цілими це фарт, але все ж таки якби ми не укріпили дім мішками, чи хтось був би в тій кімнаті куди прилетіло, було б дуже погано. Другий раз, це коли по нас працювала "Мста" і її корегував безпілотник "Орлан". У той день я міг загинути двічі: від прильоту у те місце, де я спочатку ховався та мінометного обстрілу. Навіть тоді, коли я був вже у підвалі, думав, що залишусь вже в ньому назавжди. Третій раз під час медичної евакуації, тоді або нас побачили вороги, або це місце було в них простріляне. Я встиг вчасно викопати індивідуальну комірку, але прилетіло десь в десяти метрах від мене. Той гучний короткий свист та вибух я запам'ятав назавжди".

Смерть побратимів

Хоч "Козак" працює як військовий медик, проте давати поради як психологічно тримати рівновагу він не може.

"На війні сьогодні ти розмовляєш зі своїм побратимом, а завтра він може загинути. Я вірю в Валгаллу та в скандинавських богів, а отже кожен загиблий воїн потрапляє в рай, де він відпочиває та готується до останньої битви під час Рагнароку. Смерть настане рано чи пізно, людина не буде жити вічно", — ділиться Дмитро.

Він вірить, що кожного загиблого воїна завжди будуть пам'ятати та шанувати, тому люди й кажуть, що герої не вмирають. Таким чином йому легше переживати смерть побратимів:

"Я постійно згадаю свого загиблого ліпшого друга-однолітка Віталіка із позивним "Оскар". Буває, що він мені навіть сниться. Віталій з першого дня війни боронив країну в полку Азов, але, на жаль, загинув від авіаудару".

Крім найкращого друга військовий медик втратив ще чотирьох товаришів, троє перебувають в полоні. Дмитро зізнається, що деколи йому насправді стає важко, хочеться все кинути та втекти:

"Плач не дав свободу ще нікому, а ми воюємо саме за неї. Тому я витираю сльози, якщо вони є, роблю вдих видих і рухаюсь далі. Кожен загиблий побратим в мене викликає ще більшу ненависть та жагу до помсти. Я готовий воювати до останнього дня війни. Моя задача зараз — це зробити все, що я можу".

Дмитро наголошує, що він прийшов на фронт добровільно, а отже буде виконувати свою роботу яка потрібна.

Про лікування та евакуацію

Як пояснює Дмитро, евакуацію медик проводить на будь-якій машині чи техніці, чи буде на ній червоний хрест, чи ні, по ній все одно стрілятимуть:

"Багато випадків коли підбивають машину евакуації, буває майже одразу як вона приїжджає. З поля бою нема різниці на який машині забирати пораненого, буде на ній червоний хрест чи ні, все одно по сліду машини будуть стріляти. Якщо окупанти через дрон в небі бачить, що їде машина десь в зоні ураження арти по ній будуть працювати. Їм байдуже які будуть на ній позначки. Лишити в спокої евакуаційну техніку вони можуть лише за умови, що в них є пріоритетніші цілі".

Військовому медику постійно доводиться надавати допомогу: контузії, поранення від осколків снарядів, градів, касет сягають 70% випадків.

Аптечку при собі має не лише лікар, а й військові. До неї зазвичай входять:

турнікет назофарингеальна трубка оклюзійна пов'язка декомпресійна голка гемостатчний бинт ізраїльський бандаж маркер атравматичні ножиці таблетки термоковдра

"Це аптечка першої невідкладної допомоги й з неї не повинні випадати важливі для життя пігулки. Вони можуть знаходитись десь в іншому підсумку чи в аптечці, але мають бути сховані так, щоб не заважали дістати той же турнікет".

Читайте також "Ми працюємо майже без відпочинку, бо хочемо якнайшвидше вибити окупантів": історія військового з позивним "Одеса" Зупинили два взводи російських спецпризначенців: історія військового з Одещини, який захищає Україну Змінив європейські ресторани на військову форму: шеф-кухар з Одеси готує для бійців 28 бригади

Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області

Джерело