Дмитро Гусак із позивним "Козак" — старший бойовий медик в мінометній батареї. До війни він професійно займався ММА та бразильським джиу-джитсу. Разом із тим пройшов курс молодого бійця на полігоні полку "Азов" та навчання з тактичної медицини. Після початку повномасштабної війни Дмитро вступив до лав територіальної оборони й згодом потрапив на фронт. Як медик рятує людей та переживає смерть побратимів дізнавалася журналістка Суспільного.
До початку вторгнення Дмитро неодноразово отримував травми різної складності, які зараз дають про себе знати, а перед початком великої війни зламав руку, тож займався волонтерством та розвозив гуманітарну допомогу на машині.
Зараз Дмитро працює на посаді старшого бойового медика в мінометній батареї та перебуває зі своїми побратимами й у разі потреби евакуює з поля бою.
"У мене є необхідні навички, я проходив КМБ в Азові, знаю тактичну медицину, вмію добре стріляти тощо. Якби в мене і не було цих навичок я б теж пішов на фронт. У мене в голові не стояло питання, піти чи не піти на фронт, це було питання часу".
Як пояснює військовий, труднощів на фронті достатньо, але до поганого сну, фізичних навантажень, неможливості нормально помитися з часом звикаєш.
"У мене складність виникає, коли потрібно сходити в туалет по-великому на позиції, але знову ж таки до всіх труднощів людина може звикнути", — розповідає чоловік.
Під час боїв Дмитро тричі опинявся у небезпечних ситуаціях, коли міг загинути:
"Перший раз нам попали в дім. Те що ми залишились в той день живими та цілими це фарт, але все ж таки якби ми не укріпили дім мішками, чи хтось був би в тій кімнаті куди прилетіло, було б дуже погано. Другий раз, це коли по нас працювала "Мста" і її корегував безпілотник "Орлан". У той день я міг загинути двічі: від прильоту у те місце, де я спочатку ховався та мінометного обстрілу. Навіть тоді, коли я був вже у підвалі, думав, що залишусь вже в ньому назавжди. Третій раз під час медичної евакуації, тоді або нас побачили вороги, або це місце було в них простріляне. Я встиг вчасно викопати індивідуальну комірку, але прилетіло десь в десяти метрах від мене. Той гучний короткий свист та вибух я запам'ятав назавжди".
Смерть побратимівХоч "Козак" працює як військовий медик, проте давати поради як психологічно тримати рівновагу він не може.
"На війні сьогодні ти розмовляєш зі своїм побратимом, а завтра він може загинути. Я вірю в Валгаллу та в скандинавських богів, а отже кожен загиблий воїн потрапляє в рай, де він відпочиває та готується до останньої битви під час Рагнароку. Смерть настане рано чи пізно, людина не буде жити вічно", — ділиться Дмитро.
Він вірить, що кожного загиблого воїна завжди будуть пам'ятати та шанувати, тому люди й кажуть, що герої не вмирають. Таким чином йому легше переживати смерть побратимів:
"Я постійно згадаю свого загиблого ліпшого друга-однолітка Віталіка із позивним "Оскар". Буває, що він мені навіть сниться. Віталій з першого дня війни боронив країну в полку Азов, але, на жаль, загинув від авіаудару".
Крім найкращого друга військовий медик втратив ще чотирьох товаришів, троє перебувають в полоні. Дмитро зізнається, що деколи йому насправді стає важко, хочеться все кинути та втекти:
"Плач не дав свободу ще нікому, а ми воюємо саме за неї. Тому я витираю сльози, якщо вони є, роблю вдих видих і рухаюсь далі. Кожен загиблий побратим в мене викликає ще більшу ненависть та жагу до помсти. Я готовий воювати до останнього дня війни. Моя задача зараз — це зробити все, що я можу".
Дмитро наголошує, що він прийшов на фронт добровільно, а отже буде виконувати свою роботу яка потрібна.
Про лікування та евакуаціюЯк пояснює Дмитро, евакуацію медик проводить на будь-якій машині чи техніці, чи буде на ній червоний хрест, чи ні, по ній все одно стрілятимуть:
"Багато випадків коли підбивають машину евакуації, буває майже одразу як вона приїжджає. З поля бою нема різниці на який машині забирати пораненого, буде на ній червоний хрест чи ні, все одно по сліду машини будуть стріляти. Якщо окупанти через дрон в небі бачить, що їде машина десь в зоні ураження арти по ній будуть працювати. Їм байдуже які будуть на ній позначки. Лишити в спокої евакуаційну техніку вони можуть лише за умови, що в них є пріоритетніші цілі".
Військовому медику постійно доводиться надавати допомогу: контузії, поранення від осколків снарядів, градів, касет сягають 70% випадків.
Аптечку при собі має не лише лікар, а й військові. До неї зазвичай входять:
турнікет назофарингеальна трубка оклюзійна пов'язка декомпресійна голка гемостатчний бинт ізраїльський бандаж маркер атравматичні ножиці таблетки термоковдра"Це аптечка першої невідкладної допомоги й з неї не повинні випадати важливі для життя пігулки. Вони можуть знаходитись десь в іншому підсумку чи в аптечці, але мають бути сховані так, щоб не заважали дістати той же турнікет".
Читайте також "Ми працюємо майже без відпочинку, бо хочемо якнайшвидше вибити окупантів": історія військового з позивним "Одеса" Зупинили два взводи російських спецпризначенців: історія військового з Одещини, який захищає Україну Змінив європейські ресторани на військову форму: шеф-кухар з Одеси готує для бійців 28 бригадиЧитайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
Джерело