Дмитро Андрощук із позивним "Данте" - військовий судинний хірург, який не лише рятує інших, а й навчає цього інших. Він був керівником найбільшої в Україні структурської групи "44-го Навчального центру" з тактичної медицини та домедичної підготовки. Після повномасштабного вторгнення став начмедом добровольчого батальйону "Госпітальєри", паралельно працює як старший офіцер групи на польовому стабілізаційному пункті, а від вересня - мобілізувався до ЗСУ як судинний хірург.

Його боротьба, як і мільйонів українців, почалася ще 9 років тому. 2014 року Дмитро брав участь у Революції Гідності, де отримав скалкове поранення, згодом їздив на Схід як медик-доброволець. Нині ж Дмитро переконаний, що "це не та війна, яку наша країна повинна відховатися не зрозуміло де". 

Про Бахмут, втрати окупантів, фішки у роботі і порятунок маленької дівчинки – військовий хірург Дмитро Андрощук розповів в інтерв’ю ТСН.ua.

Де і як рятує бійців

Дмитро щодня рятує десятки життів. Зізнається, що його мотивація - це якнайшвидша наша перемога, тож робить максимально все, щоб її наблизити.

"Розумію, що в мене немає іншого варіанту. Якщо Росія перемагає, мені особливих варіантів вижити у всьому цьому не буде, як і для моїх рідних і близьких", - говорить медик.

Надає допомогу Дмитро у стабілізаційному пункті, куди привозять поранених, якщо від "нуля" до госпіталя їхати кілька годин. Пояснює, що важкі пацієнти можуть не витримати довгої дистанції, тож він разом зі своєю командою робить все можливе, щоб поранені могли живими доїхали до лікарні чи шпиталю.

"Мінімальні хірургічно-анастезіологічні речі, які можуть зберегти життя. Від нас до шпиталю ще годину їхати. І за цю годину всі ці нестабільні поранені могли б загинути", - зауважує військовий медик.

Раніше "Данте" евакуйовував поранених з-під обстрілів, але, пояснює, що саме на етапі стабпункту почувається найбільш корисним і ефективним.

"Я розумію, що це не та війна, яку наша країна повинна відсидітися, відховатися не зрозуміло де", - додає він.

За останній рік лікар-хірург попрацював на різних стабпунктах і умови кардинально відрізнялися. Пригадує, що доводилося рятувати бійців навіть у приміщенні, де не було нічого окрім, трьох металевих столів.

Траплялося, що надавали допомогу з ліхтариками, бо не було ані світла, ані генераторів. Але зізнається, що працювали й у хороших умовах з усім необхідним, і навіть зі Starlink.

Зараз же, каже, що порівняно з іншими напрямками має доволі задовільні умови. На підтвердження цього у розмові з нами демонструє свою операційну кімнату, де медики стабілізують важких поранених. Там стоять ліжка з термоковдрами, УЗД-апарат й інші установки та необхідні медпрепарати для порятунку бійців.

"Тут, я б назвав, лакшері-умови. Ми принесли електробойлер і навіть є тепла вода. Світло тут є зараз. Часто зникає, але в нас є генератор. Принаймні, наша операційна забезпечена світлом. Інколи були проблеми зі генератором, з ліхтариками звісно працювали, не без цього", - ділиться Дмитро.

Говорячи про вільний час, каже, якщо він і з’являється, медики намагаються відпочити. Уночі ж розповідає, сон дуже нестабільний – за ніч може бути година сну, яка перервана по 20 хвилин між пораненими.

"Інколи можемо 3-4 години спати. Але зазвичай роботи більше саме уночі, а найбільше ми спимо – вранці", - описує свої будні Дмитро.

Чи часто каже бійцям, що вони "народилися у сорочці"

Медик розповідає, що траплялося чимало випадків, коли бійці отримували такі поранення, що, здавалося, шансів вижити у них немає, але хлопці обходилися мінімальними травмами. За словами "Данте", інколи йому навіть здається, що над нашими військовими "витають ангели-охоронці".

"Було, що мені привезли двох поранених, дуже подібні одне на одного. Першому куля прилетіла і застрягла у вилиці, а іншому - у тій же ділянці прилетів і застряг уламок. Дуже часто буває таке, що уламок прошиває руку чи ногу і не зачіпає жодної судини чи кістки. І реально думаю, що народився у сорочці, тому що таке поранення, у такій локації, що навіть і турнікет би не допоміг. Таких багато", - розповідає медик.

Водночас він акцентує, що так щастить не всім. До прикладу, у день розмови з нами до стабпункту Дмитра евакуйовували із "нуля" трьох військових із однаковим типом поранення – у грудну клітку, але у той, час як двоє вижили, одного через значну крововтрату довезти не вдалося.

"Скільки з тих, що отримали таке ж поранення, але на 2 мм вліво-вправо і з перерваною судиною, з якою вони стекли на полі болю?.." - зауважує він.

Правда про Бахмут

Останні ж 5 місяців медик перебував під Бахмутом і каже, що це - дійсно важкий напрямок. Але наголошує, що так було завжди, а не останні тижні чи місяці. Причина в тому, за його словами, що росіяни кидають туди не якихось непідготовлених мобілізованих, які втікають, кидаючи зброю, а професійних контрактників, "вагнерівців", які конкретно знали, що йдуть убивати.

"Мені особисто трішки дивно і саркастично смішно те, як останнім часом у Мережі почали роздувати "О, Боже, на Бахмуті, такий жах твориться. Як тут все жахливо!". Це було постійно. Чому тільки зараз почали голосити? Тут завжди був важкий напрямок", - зауважує бойовий медик.

Втім, він все ж погоджується, що з російської сторони зустрічаються і так звані "заробітчани", які пішли на війну тільки заради грошей.

"Були контрактники, які пішли на цю війну, бо як сказали, залишалося пів року до пенсії. І він вирішив ці пів року добути в армії, а потім зіскочити. А його і зачепило. добув пенсію, називається", - розповідає, жартуючи, Дмитро.

Водночас, попри все, на Бахмуті окупанти зазнають колосальних втрат і навіть не намагаються врятувати своїх же поранених солдат. "Данте" каже, що так окупантам легше брехати, чому насправді їм довелося відступати.

"Кожен невдалий їхній штурм - це означає, що в них більшість тих, хто штурмував полягли від куль наших захисників. І, як показує практика, вони не намагаються особливо рятувати своїх солдатів. У більшості випадків вони їх кидають просто на полі бою і відступають на позиції. Їм простіше цих поранених покинути, розказати різні міфи, а не те, що йшло 100 осіб, а, умовно, 10 людей в окопі покрошило половину цієї сотні", - пояснює військовий медик.

Про атаки росіян на медиків

Окупанти безжалісно атакують і медиків, які є для ворога пріоритетом номер один. Так, наприклад, під час однієї з евакуацій пораненого росіяни обстріляли з міномета двох медиків. Військовому вдалося вижити, медики, на жаль, - загинули.

Також військовий хірург розповів ще одну історію, яка вкотре доводить цинізм російських військ. Після обстрілу українських позицій окупанти спеціально вичекали групу "Госпітальєрів" і підступно атакували їх ударними безпілотниками. Дмитро каже, що медики тоді ледь не загинули, він отримав контузію.

"Вони дочекалися, коли приїхали медики, і по нам сипонули ще штук 7 ударних безпілотники. Саме в момент, коли медики вантажили цих поранених, надавали їм допомогу. Мене контузило", - зазначає "Данте".

Загалом же через атаки росіян від початку повномасштабного вторгнення Дмитро вже отримав дві контузії, остання - зі скалковим пораненням. Нещодавно окупанти з артилерії і "градів" обстріляли стабілізаційний пункт, де працював бойовий медик.

Пригадує, що через потужний обстріл вони вирішили йти до укриття. Саме в цей момент по будівлі був "приліт", повилітали вікна і скло з дверей, уламки летіли навкруги. "Данте", на щастя, встиг закрити обличчя, але йому поранило руку - прилетіло два шматки скла.

Фішки у роботі

Військовий хірург розповідає, що ефективно рятувати життя інших йому вдається завдяки холодному розуму і відстороненню від тих ситуацій й історій, які проходять через нього щодня. Пояснює, якщо не навчитися цього робити і дати волю емоція, можна втратити контроль за своїми діями.

"Через нас проходять не люди, через нас проходять не пацієнти, через нас проходять життєві історії, зламані долі, біль, відчай, втрати, вогонь і полум’я в їхніх головах. Вони це все передають нам. І ми чуємо ці всі історії і ми проживаємо їх. Якщо не відсторонюватися від цього, це може дуже сильно впливати на психіку у військових лікарів", - констатував медик.

Також серед фішок, які йому суттєво допомагають у роботі з пораненими: спеціальні магніти, якими можна з ран діставати уламками, УЗД-апарат, ножиці Leatherman, котрими медик постійно зрізає одяг для визначення місця поранення, термоковдри, які дозволяють зігрівати пацієнтів, адже щойно людина охолоджується, температура тіла падає і кровотеча взагалі перестає зупинятися.

"Мені з Данії передали такі підігрівачі для інфузій, щоб препарати, які ми впливаємо в організм, вони проходять через такий блочок, який нагріває їх. І таким чином організм отримує теплий розчин і він не переохолоджується. Теплі розчини вирішують дуже багато в плані виживання цих поранених", - ділиться досвідом військовий хірург "Данте".

Порятунок 8-річної дівчинки

Крім військових, Дмитро мав досвід роботи і з цивільним населення і навіть одного разу на Донеччині врятував 8-річну дівчинку. Дитина допомагала по господарству батькам, коли прилетіла російська міна і уламком скла їй пошкодило руку. До медиків її приніс батько, який благав врятувати доньку. Дмитро зауважує, що тато ще до надання професійної допомоги дуже правильно вчинив: він грамотно наклав пов’язку, яка зупинила кровотечу.

"Я ніколи не забуду ту маленьку дівчинку, принцесу. Мені дали цю дитину і я вирішив врятувати їй судину. На польовому стабпункті провів цю судинну операцію. Найскладніше – це наприкінці відпустили пальці. Вся команда завмерла, чи буде пульсація, чи не витікає кров, але пішла судинна пульсація. Видихнули", - ділиться спогадами Дмитро.

Увага! Фото може негативно впливати на психіку! 18+

Медик ка