Командир Дмитра Гульчука – курсанта Львівського університету внутрішніх справ, який застрелився на території навчальної установи, – стверджує, що не конфліктував із хлопцем і буллінгу не було.

Станіслав Пась заявив, що 18-річний юнак останній тиждень свого життя “завжди ходив веселий, сміявся” і не подавав ознак того, що щось не так.

Командир поспілкувався з журналістами “Суспільного” по телефону. Він розповів, що Гульчук кілька разів підходив до нього, аби взяти звільнення і провести час зі своєю дівчиною. “Не було жодних таких причин вважати, що він може із собою щось зробити”, – запевняє Пась (щоб подивитися відео, доскрольте сторінку до кінця).

Уродженець села Могиляни Рівненської області навчався у Львові на другому курсі. 19 березня під час добового наряду він вистрілив собі в голову із рушниці, перед цим відправивши мамі СМС. Попередньо, його знайшли ще живим, але нічим не змогли допомогти.

Останнє повідомлення сина до мами
“Мамо, вибач за це, ти справді хороша мама, просто я дуже поганий син. Невдаха і слабак. Я тобі вдячний за все, тому що ти реально багато зробила…” – написав Гульчук перед трагедією.

Шкільний альбом Дмитра Гульчука
Його батьки згадують, що хлопець спочатку навчався з ентузіазмом, хотів стати справедливим поліцейським, але потім розчарувався. Він скаржився на знущання та буллінг в університеті.

Командир Гульчука стверджує, що загиблий був закритою людиною, тож спілкування з ним було “важке”. Він нібито “різноманітними способами намагався з ним розмовляти”.

“Іноді в мене виходило, іноді – ні. Такої ситуації, щоб ми сварилися, не було. Ми з ним спілкувалися як командир із курсантом. Так, він приходив іноді до мене за допомогою, я йому завжди як умів, так і допомагав”, – розповів Пась.

Командир назвав Дмитра Гульчука закритою людиною

Світлана та Олег Гульчуки також заявляли, що їхній син нібито міг залишити передсмертну записку, але вона зникла.

Пась сказав: “Говорили, що передсмертна записка була, але я її не бачив. Я приїхав десь через 20 хвилин, тіло було у швидкій і я не бачив тієї записки”.

Співробітник університету також запевняє, що він його не “заганяв” і “буллінгу точно не було”.

Світлана Гульчук каже, що хлопчик хотів служити у поліції, вважав, що “все має бути правильно”. “Тільки коли він вступив, він сказав, що такого ще не бачив. “Мамо, там правди взагалі немає”, – переказала враження сина його матір.

Батько Дмитра додав, що коли сталася трагедія, з університету їм навіть ніхто не зателефонував – вони самі намагалися зв’язатися з вузом за всіма відомими їм телефонами.

“Один, хто мені сказав – колишній куратор. Він тоді сказав: “Я не розповідатиму, що сталося, але щось дуже погане”. Він ще, каже, дихає”, – заявив Олег Гульчук.

Він стверджує, що юнак часто скаржився на те, що відбувалося в навчальному закладі. Нібито хтось налаштовував групу проти нього, висвітлював у негативному світлі. Хоча, як сказав тато курсанта, син не пив, не курив, займався спортом.

“Старався вчитися. Потім перестав старатися, бо дійшло до того, що вкрали навіть форму в нього”, – зазначив Олег Гульчук.

Джерело