В Івано-Франківську військовослужбовців та людей, які постраждали від війни, оперуватимуть лікарі з Канади та США. Це відбуватиметься в межах другої місії “Face the future”, що триватиме з 26 до 31 березня.

Американські медики ділитимуться з прикарпатськими лікарями досвідом за допомогою онлайн-трансляцій операцій, вебінарів та майстер-класів. Докладніше про місію Суспільному розповіла лікарка-отоларингологиня Івано-Франківської обласної клінічної лікарні, організаторка місії з українського боку Наталія Комашко.

Яка суть місії та чому вона відбувається в Івано-Франківську на базі обласної клінічної лікарні?

— Перша місія відбулася у вересні 2022 року. Вона також проходила в обласній лікарні, бо медзаклад відповідає всім необхідним параметрам. З одного боку, у нас є клініки, які з нами співпрацюють, і лікарі, з іншого боку – у нас багато пацієнтів-військових. Тому виникла ідея створити благодійний проєкт “Still strong”, що перекладається як “Все ще сильні”, для допомоги людям, які зазнали травм під час великої війни. Проєкт запрацював з грудня 2022 року. В Україні своїми силами ми продіагностували й прооперували п’ятьох таких пацієнтів. Це — складні операції, що тривають по 10-12 годин.

Військові травми дуже відрізняються від пошкодження голови чи шиї, наприклад, від пухлини чи отриманих травм під час аварії. Таким пацієнтам в операційній потрібні одразу декілька хірургів: лор, нейрохірург, окулопласт, пластичний хірург, стоматолог, щелепно-лицевий хірург. Це мають бути бригади. Адже під час операцій травмованій людині, наприклад, заново формують гайморову пазуху, ніс чи око. Коли в людини немає частини кістки черепа, то ми з компанією “Materialise” друкуємо їй кістку з титана. На друк такого імпланта і на його встановлення йде місяць. Тобто це — дуже високотехнологічні, складні та дорогі операції.

Чого прикарпатських лікарів навчили під час першої місії?

— Насамперед — працювати в команді. Тобто ми зрозуміли, як можна працювати одномоментно всім спеціалістам, оперувати пацієнтів, які мають важкі випадки травмувань. Ми зрозуміли, як виводити хворого після операції, бо післяопераційний догляд дуже важливий. Для нас було несподіваним те, що ми рани сушимо, а американські лікарі змащують олійними мазями, що після операції рани вони три дні не перев’язують, а користуються пов’язками з олійними мазями. Виявилося, що такий догляд за ранами є досить ефективним.

Наскільки івано-франківські лікарі готові до реконструктивної хірургії?

— Ми вже проводимо певні етапи операцій з імплантами. Це — поступове навчання. Маємо оперувати, бо таких пацієнтів у нас дуже багато. Коли ми розмістили оголошення про проєкт “Still strong”, то за два тижні мали 300 заявок. На цей час вже опрацювали 220. Частина пацієнтів оперується наразі в межах місії. Ми плануємо зробити майже 30 операцій, інших проконсультуємо, тому що їх зарано оперувати, травми — свіжі.

Як проходитимуть операції?

— У нас будуть працювати три операційні з інтернаціональними бригадами по три-п’ять хірургів. Тобто ми будемо разом оперувати. Наприклад, у цій місії не буде людини, яка робить ендоскопічні операції. А ми володіємо цією методикою. Я минулого разу проводила ендоскопічні операції й почну, наприклад, з ендоскопії, а закордонні лікарі зроблять свою частину.

Розкажіть про місію з американського боку. Хто приїде?

— Керівник цієї місії й головний організатор — доктор Пітер Адамсон. Він — відомий професор, канадець, організував фундацію “Face the future”. Раніше їздив до Африки, в бідні країни, де допомагали людям та навчали медиків.

Групи лікарів формувалися за нашими потребами, тобто вони бачили травми й підібрали нам хірургів, які можуть такі випадки прооперувати. У команді — віцепрезидент американської Академії пластичної реконструктивної хірургії доктор Eнтоні Бріссет, він — топ у реконструкції у США. Є окулопласт Реймонд Чо. Він — військовий медик, який лікував поранених людей в Іраку під час війни.

Загалом є 13 людей, з яких – чотири медсестри, медичний фотограф з Гарварда, який правильно робить фотографії, щоб потім відстежувати динаміку. Решта – лікарі.

Чи є необхідне для проведення реконструктивних операцій обладнання?

— Так, є. Те, чого немає, нам докуповують і спонсори, і партнери, і донори. Наприклад, минулого разу вони привозили своє обладнання, коли місія закінчилася, все нам залишили. Цього разу нам також допомагають. У межах місії багато дарують, закуповують. Наприклад, у нас не було автономного автоклава, тепер є. Придбали також ендоскопічну стійку, що допоможе робити високотехнологічні операції.

Кого і з якими саме травмами оперуватимуть?

— Це — не лише військові. Ми беремо всіх жертв війни. У нас також травмуються звичайні люди, і їм так само треба допомагати. Це — люди, які були в зоні бойових дій, на окупованих територіях.

Пригадаєте якийсь цікавий випадок?

— У нас є один 26-річний пацієнт — мінометник з-під Бахмута Олександр Гришин, який раніше лікувався у нашій лікарні. Він почув, що тут йому допоможуть, і приїхав у грудні. Він — доброволець. Приїхав з-за кордону і пішов воювати. У бійця була сильно поранена ліва половина обличчя і перебитий лицевий нерв. У результаті травми не закривалося око, не рухалося лице. Він дуже переживав з цього, боявся, що не зможе продовжити воювати. Це був важкий випадок. Ми його проконсультували з американцями, і вони сказали, що потрібна термінова операція з відновлення лицевого нерва. У грудні я знайшла йому лікаря-отоневролога з Києва, який проводить такі операції. Військовому пересадили частину нерва з іншого органа і він пішов служити! Шрам — потворний, тому зараз йому зроблять його реконструкцію, щоб обличчя було гарним, бо він — дуже гарний, симпатичний.

Які ще складні операції ви плануєте проводити?

— У нас немає простих операцій. Є жінка, яка була в окупації в Ізюмі. Її прострілили, через що вона має повністю пошкоджений рот. Від рубців не може його відкрити, тому син годує її через трубочку. Вона ледве говорить, ходить у масці. Тому цій пацієнтці будуть зараз повністю формувати губи, адже тут йдеться і про функціональність, і про красу.

Джерело