Я все розумію про акулу і все таке, але хочу навести неприємний маловідомий науковий факт про стрес і його вплив.

Під час тривалого впливу стресу (наприклад внаслідок війни) у мозку відбуваються органічні зміни. Один з проявів таких змін – зниження рівня емпатії в наслідок впливу на фронтальну кору. Ми втрачаємо здатність проявляти емпатію до інших людей. В першу чергу – до ворогів. Що не дивно. Нам однаково весело чи то росіянин, який пішов на нас війною, горить у танку, чи то росіянин, який втік від війни, розшматовується хижим звіром. Всі вони однакові.

Але не поспішайте кидатись коментарями. Наступний рівень зчерствіння – втрата емпатії вже до своїх: обезцінення їх переживань, ігнорування їх пригнічених станів, звинувачення у слабкості, тощо. Якщо стрес триває довго, то наступна категорія, по відношенню до якої ми будемо зловтішатися – це інші українці: хто виїхав і бідкається у європах – сам винен, хто не виїхав коли йому пропонували (з Харкова, чи з Бахмута, чи з Херсону) – сам винен, хто зробив будь що, що нам не сподобалось – так йому і треба.

І не кажіть мені, що такого немає. Я досвідчений психолог і вже бачу, що таких випадків занадто, щоб їх ігнорувати.

Війна не просто впливає на нас. Вона нас змінює на органічному рівні, забираючи у нас можливість проявляти складні емоційні стани, на кшталт емпатію, співчуття, милосердя. Нам не до цих складних процесів, коли нас вбивають. Але пам’ятайте, що зчерствіння є процесом інерційним. І він буде впливати на нас довго-довго після війни.

І про всяк випадок – акулі байдуже якої національності її жертва. Вона просто хоче жерти. Це в першу чергу стосується росіян, які повернуться до себе додому і будуть жерти своїх. Головне щоб ми з вами не перетворилися на акул, яким байдуже.